неділя, 13 грудня 2020 р.

Всеукраїнська школа онлайн

Всеукраїнська школа онлайн. Історія та правознавство.

11 грудня 2020 р. Міністерство освіти і науки презентувало Всеукраїнську школу онлайн.

понеділок, 18 травня 2020 р.

День пам`яті жертв геноциду кримськоготатарського народу

18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. 11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3-й годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася в основному 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників. Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви. З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».

пʼятниця, 1 травня 2020 р.

Графік проведення перевірочних робіт з історії

Дата	Клас	Предмет
14.05.	5	історія
19.05.	8	Історія України
26.05.	8	Всесвітня історія
25.05.	10	Історія України
14.05.	10	Всесвітня історія
21.05.	11	Історія України
12.05.	11	Всесвітня історія

субота, 25 квітня 2020 р.

вівторок, 14 квітня 2020 р.

ПОЧАТОК АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ НА ДОНБАСІ

14 квітня 2014 року указом виконуючого обов'язки Президента України Олександра Турчинова було введено у дію рішення Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) про проведення антитерористичної операції (АТО). Це стало відповіддю на масове проникнення в східні області країни озброєних російських терористичних угруповань і захопленнями ними органів місцевої влади. Протидія збройній агресії Росії у форматі АТО тривала до лютого 2018 року, коли її було змінено на військову операцію.

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ

14.04.1768 - Максим Залізняк та Іван Гонта підняли повстання гайдамаків проти поляків - почалася Коліївщина

неділя, 12 квітня 2020 р.

Всесвітній день авіації і космонавтики (Міжнародний день польоту людини в космос)

У цей день, 12 квітня, в 1961 році громадянин СРСР майор Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин.

Розвиток пілотованих польотів проходив поетапно з урахуванням досягнутих науково-технічних результатів і появи нових наукових, господарських і технічних завдань. Від перших пілотованих кораблів і орбітальних станцій до багатоцільових космічних пілотованих орбітальних комплексів - такий шлях, пройдений радянською пілотованої космонавтикою.

Яскраві успіхи космонавтики - закономірний результат самовідданої праці багатьох тисяч людей, десятків трудових колективів, які роблять все від них залежне в ім’я прогресу космічної галузі.

За рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАЇ) 12 квітня відзначається як «Всесвітній день авіації та космонавтики».

В Україні цей День має назву «День працівників ракетно-космічної галузі України» і закріплений Указом Президента України від 13 березня 1997 року № 230/97, його святкування відповідно проводиться щорічно 12 квітня.

Пізніше, 7-го квітня 2011-го року, на рівні Генеральної Асамблеї ООН, була прийнята відповідна резолюція № 65/271, в якій 12-е квітня проголошено Міжнародним днем польоту людини в космос.

середа, 8 квітня 2020 р.

неділя, 29 березня 2020 р.

Шановні учні, батьки, колеги!!!

Профілактика грипу та короновірусної інфекції

Правила, які допоможуть уникнути інфекції

1. Частіше мийте руки з милом. якщо немає можливості помити руки з милом - користуйтеся дезинфікуючими серветками. Дезинфікуйте поверхні (столів, гаджетів дверних ручок та ін.)

2. Дотримуйтеся відстані та етикету. Віруси передаються повітряно-крапельним шляхом (при чханні та кашлю) тому необхідно дотримуватися відстані не менше 1-2 метрів від хворих. При кашлю прикривайте рот одноразовими серветками. Щоб зменшити ризик захворювання без нагальної потреби уникайте поїздок та людних місць.

3. Ведіть здоровий спосіб життя: дотримуйтесь режиму, висипайтесь, добре харчуйтесь.

4. Захищайте органи дихання за допомогою медичної маски: під час відвідування місць масового скупчення людей, поїздок у транспорті, при догляді за хворими.

5. Що робити, якщо захворів грипом або короновірусною інфекцією?

- Залишатись дома і негайно звертатись до лікаря.

- Виконувати поради лікаря: дотримуйтесь постільного режиму та пийте якомога більше води.

Симптоми грипу/короновірусної інфекції:

- висока температура;

- лихоманка;

- головний біль;

- слабкість;

- закладеність носа;

- кашель (сухий);

- утруднене дихання;

- кон'юнктивіт;

- біль...

В деяких випадках можливі розлади кишково-шлункового тракту, діарея.

Побережіть себе і своїх близьких!

Бажаю усім міцного здоров'я!!!

Жертва розбрату та руїни: за що вбили легендарного гетьмана Івана Виговського

За злим жартом долі, символічна руїна, яка переслідувала Івана Виговського за життя, наздогнала його й після смерті.

27 березня 1664 року поблизу села Вільховець на Київщині козаки гетьмана Павла Тетері схопили і стратили військового, політичного і державного діяча 56-річного колишнього гетьмана Івана Виговського.

Іванові Виговському судилося стати гетьманом у час, який в історії України прийнято називати добою Руїни. Розбрат в українському суспільстві та брак єдності серед старшини привели до занепаду козацьку державу, яка постала на обох берегах Дніпра під час визвольної війни Богдана Хмельницького 1648-1657 років.

Відчайдушна спроба Виговського повернути Україні належне їй місце на політичній карті Східної Європи закінчилася невдало. Навіть блискуча перемога гетьмана над стотисячною російською армією під Конотопом не врятувала українську незалежність, ставши останньою звитягою козацького війська.

Ніби за злим жартом долі, символічна руїна, яка переслідувала Івана Виговського за життя, наздогнала його й після смерті. Могила гетьмана, який заповідав, щоби його поховали у великому скиту в Карпатах, ймовірно, назавжди загубилася в руїнах монастиря, понищеного турками, закритого австрійцями, занедбаного за польських часів i надовго забутого за радянської влади.

Неймовірні повороти долі в житті Івана Виговського, нерозгадані прогалини в біографії перетворюють гетьмана на справжню легендарну постать. Так само, як про героїв давніх переказів, історія не зберегла відомостей про рік його народження, дитячі та юнацькі роки. Немає в дослідників також узгодженої думки про дату смерті Виговського. Дотепер історики сперечаються, де саме був розстріляний поляками колишній гетьман та якими були обставини цієї страти.

Відомо, що наприкінці 1630-х років випускник Києво-Могилянської колегії Іван Виговський несподівано з’являється у Луцьку, де служить юристом у міському суді. Невдовзі службова кар’єра приводить українського шляхтича до Києва, де він стає писарем у польського військового комісара Шемберга та вперше знайомиться з чигиринським сотником Богданом Хмельницьким.Друге побачення з Хмельницьким було на полі бою під Жовтими Водами, коли бунтівний гетьман завдав першої нищівної поразки польському війську. Іван Виговський, який був у польському таборі, потрапив у полон до кримського хана – союзника козаків. Дізнавшись про це, Хмельницький викупив його з полону. А в короткому часі Виговський став найдовіренішою особою гетьмана – генеральним писарем Запорозького Війська.

Та на цьому стрімкий злет його політичної кар’єри не закінчився. Після смерті Богдана Хмельницького 1657 року Івана Виговського запорожці обирають гетьманом.

Зовнішня політика Виговського мала на меті перетворити Україну на справжню європейську державу. Виговський уклав союзний договір зі Швецією, перемир’я з Польщею, поновив союз із Кримським ханством і Туреччиною. Заключним акордом зовнішньополітичної діяльності стала Гадяцька угода, яка гарантувала Україні самостійність у складі федеративного союзу трьох республік – Польщі, Великого князівства Литовського та Великого князівства Руського.

Після цієї угоди Виговський остаточно порвав із Москвою i, зібравши козацькі полки, наймані війська, кримські орди та польських союзників, рушив на московське військо, яке тримало в облозі місто Конотоп. Маючи під своєю рукою вдесятеро менше, ніж у супротивника, військо, гетьман здобув блискучу перемогу. Поразка російських військ під Конотопом змусила російського царя вбратися в жалобні шати i всерйоз задуматися про втечу зі своєї столиці, яку от-от могли захопити козаки, що вже готувалися до походу на Москву.

Пам’ятний знак, встановлений на місці Конотопської битви

Та не всіх козацьких старшин влаштовував союз із поляками. Зорієнтовані на Москву верховоди завадили Виговському покінчити з царською владою в України. Та й для більшості українського люду повернення під верховенство польського короля видавалося нестерпним. Врешті-решт протиріччя розкололи Україну навпіл – Лівобережжя залишилося промосковським, на Правобережжі запанували поляки.

Виговський зрікся гетьманства та вирушив на Галичину, на батьківщину своєї дружини – в село Руди біля Жидачева. Польський король не лише віддав цю маєтність у власність Виговського, але й настановив його київським воєводою та невже невдосенатором.Та недовзі він став жертвою підступності гетьмана Правобережжя Павла Тетері та польського полковника Себастяна Маховського.

Маховський під слово честі, запросив Виговського на переговори, викликавшись бути посередником між ним і гетьманом Павлом Тетерею, польським командуванням та урядом. Насправді, як виявилося, це була змова: і гетьман Тетеря, і Маховський, як і все польське командування, були зацікавлені в тому, щоб колишній гетьман Виговський назавжди залишив військово-політичну арену України.

Його несправедливо звинуватили у підтримці взаємин з Росією. Влаштований Маховським і Тетерею військово-польовий суд відбувався в ставці Маховського під Ольхівцями, Канівського повіту, і тривав близько десяти годин. Після винесення вироку Іван Виговський встиг написати заповіт, який у перший частині своїй більше нагадує офіційне звинувачення своїх суддів, передусім, полковника Маховського.І можна лише дивуватися, що ні Маховський, ні гетьман Тетеря нічого не зробили для того, щоб цей викривальний документ було знищено.

Офіційної страти не було. За однією з версій, котрийсь із довірених людей Себастіана Маховського застрілив гетьмана, коли той, щойно склавши заповіту, вийшов з хатини, де перебував під арештом, аби покликати священика. За іншою, менш вірогідною, його вбили просто в церкві, коли, стоячи навколішки, Виговський читав молитву.

Дружині Івана Виговського Олені дозволили сповнити заповіт колишнього гетьмана, який у передсмертнім тестаменті записав: “Тіло моє по християнському порядку землі віддати, котре має лежати у Скиті Великім, у склепі мурованім, в церкві Воздвиження Чесного Хреста…”. 1664 року вдова доправила останки Виговського на Галичину. Манявський скит, який вважають найімовірнішим місцем поховання Івана Виговського, був відреставрований у 1970-х роках, а за часів незалежності знову став обителлю ченців. У 2002 році тут відновили церкву Воздвиження Чесного Хреста, у мурованому склепі якої встановлений пам’ятний знак про поховання гетьмана. Хоча ні його останків, ні навіть слідів від його могили тут не змогли відшукати досі.